відтак
ВІДТА́К, присл. Після чого-небудь; потім, далі.
Ще з рік [Іван] так походив, а відтак оженився (Коцюб., II, 1955, 332);
Зупинився [жандарм] перед самою печерою.., а відтак раптом пхнув колоду багнетом (Фр., II, 1950, 29);
Було жаль покидати домну, покидати в останні тижні, коли вона ось-ось стане на сушіння, а відтак хлюпне перший чавун (Гур., Друзі.., 1959, 186).
Словник української мови (СУМ-11)