відталь
ВІДТА́ЛЬ, і, ж., діал.
1. Відталина.
Ноги не слухались. Та в усьому Петро винив не себе, а відталь під ногами, що покрилась на ніч слизькою кіркою (із журн.).
2. Відлига.
По надвір'ю, в усі піддашки, В лиштви, ринви, в граніт і сталь Забиває перлові цвяшки Голубиним крилом відталь (І. Вирган).
Словник української мови (СУМ-20)