відтинатися
ВІДТИНА́ТИСЯ, а́ється, недок.
Пас. до відтина́ти 1, 3.
Чорні гумові присоски піднімали сталевий лист, відправляючи його в довгу путь, у процесі якої з металевого прямокутника відтинались кути, загинались краєчки (В. Коротич);
У західній філософії явище маргіналізму не є новим. Але до ХХ століття побічні розгалуження філософського дерева успішно відтиналися (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)