відтинок
ВІДТИ́НОК, нка, ч.
Частина чого-небудь, вимірюваного в просторі або часі; відрізок.
Я розглядаю кінематографію як мистецтво короткочасного удару. Сила впливу, сила удару концентрується на невеликому відтинку часу (О. Довженко);
На великім відтинку почалася стрілянина. Почалась вона з далекої пожежі і кількох вибухів там. Потім вибухла в самім Пашковім, а далі розійшлась обабіч на яких десять кілометрів (І. Багряний);
Полковник .. знав, що ця ділянка є лише коротким відтинком дев'яностокілометрової смуги наступу (Іван Ле і О. Левада);
Розвиток техніки дає людям змогу мати все більше дозвілля, таким чином вони дістають у своє розпорядження чималі відтинки часу (з публіц. літ.);
Подорож для М. Йогансена – це не просто відтинок часу, проведений не вдома, це ціла філософія життя як руху (з наук. літ.);
Письменниця скрізь уловлює стиль епохи, основні прикмети духовності того чи іншого народу в певний відтинок його історичного буття (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)