відточений
ВІДТО́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до відточи́ти 1.
З гостро відточеними мечами на поганську землю налітав [Святослав] (Панас Мирний);
Пальці намацали біля пояса відточений ніж (А. Шиян);
* Образно. Він має не тільки розум, відточений життям, він має силу волі (Іван Ле);
Дорош пильно подивився в очі Гната, ламаючи його гостро відточений погляд (Григорій Тютюнник);
// відто́чено, безос. пред.
– Мені всього сорок років, султане, а сідати на коня я тільки починаю, – відказав Іслам, і звелись острішкуваті брови у великого візира: Аззем-паша не чекав від нього таких відточено зухвалих слів (Р. Іваничук).
2. прикм., перен. Доведений до граничної чіткості, завершеності, досконалості.
Гармонійний і відточений був кожний рух спортсменки (В. Собко);
Актор до тонкощів вивчив французький театр, що робило його гру викінченою, відточеною, гарною, легкою (з мемуарної літ.);
Роль Хосе вирішили у першому акті довірити Хостікоєву-молодшому, студентові театрального інституту. І хлопець батька не підвів. Його гра була щирою, іноді навіть відточеною (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)