відточуватися
ВІДТО́ЧУВАТИСЯ, ується, недок., ВІДТОЧИ́ТИСЯ, о́читься, док.
1. Ставати дуже гострим унаслідок точіння.
Відточився ніж.
2. перен. Вдосконалюватися, набувати завершеності; відшліфовуватися.
Помітив уже давно, що розум найбільш відточується у спілкуванні, в бесідах з людьми, тобі подібними душевним складом (Василь Шевчук);
Джузеппе Верді вважають майстром психологічної музичної драми. На творах маестро відточується вокальна техніка співаків і вдосконалюється професійна майстерність артистів (з наук.-попул. літ.);
Відточується акторська майстерність.
3. тільки недок. Пас. до відто́чувати.
Для японської системи управління характерним є прийняття на роботу працівника як неотесаного каменя, який буде оброблятися, відточуватися у відповідності з потребами фірми (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)