відтрутити —
відтру́тити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
відтрутити —
див. відтручувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відтрутити —
Учу, -утиш, док., перех., рідко. Те саме, що відштовхнути. З ціложиттєвого ждання Ти смерть на кілька літ відтрутив, аби почути пахощ рути і в неї впасти навмання — з усіх розлук — на обакрай Вітчизни — і яви, і мрії. (П-2:19).
Словник поетичної мови Василя Стуса
відтрутити —
відтру́тити відкинути, відштовхнути (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
відтрутити —
ВІДШТОВХНУ́ТИ (штовхаючи, різким рухом віддалити кого-, що-небудь), ВІДІПХНУ́ТИ, ВІДКИ́НУТИ, ВІДТРУ́ТИТИ, ВІДСТОРОНИ́ТИ. — Недок.: відшто́вхувати, відпиха́ти, відкида́ти, відтру́чувати, відсторо́нювати. Батько відштовхує від себе задачник (Ю.
Словник синонімів української мови
відтрутити —
ВІДТРУ́ТИТИ див. відтру́чувати.
Словник української мови в 11 томах
відтрутити —
Відтруча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. відтрутити, -тручу, -тиш, гл. Отталкивать, оттолкнуть, оттѣснять, оттѣснить, удалить. Старшина відтручає мене від батьківського грунту.
Словник української мови Грінченка