відтрутити

Учу, -утиш, док., перех., рідко. Те саме, що відштовхнути.

З ціложиттєвого ждання

Ти смерть на кілька літ відтрутив,

аби почути пахощ рути

і в неї впасти навмання —

з усіх розлук — на обакрай

Вітчизни — і яви, і мрії. (П-2:19).

Значення в інших словниках

1. відтрутити — відтру́тити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відтрутити — див. відтручувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відтрутити — ВІДТРУ́ТИТИ див. відтру́чувати.  Словник української мови у 20 томах
4. відтрутити — відтру́тити відкинути, відштовхнути (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. відтрутити — ВІДШТОВХНУ́ТИ (штовхаючи, різким рухом віддалити кого-, що-небудь), ВІДІПХНУ́ТИ, ВІДКИ́НУТИ, ВІДТРУ́ТИТИ, ВІДСТОРОНИ́ТИ. — Недок.: відшто́вхувати, відпиха́ти, відкида́ти, відтру́чувати, відсторо́нювати. Батько відштовхує від себе задачник (Ю.  Словник синонімів української мови
6. відтрутити — Відтру́тити, -ру́чу, -ру́тиш; відтру́ть, відтру́тьмо, -тру́тьте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. відтрутити — ВІДТРУ́ТИТИ див. відтру́чувати.  Словник української мови в 11 томах
8. відтрутити — Відтруча́ти, -ча́ю, -єш сов. в. відтрутити, -тручу, -тиш, гл. Отталкивать, оттолкнуть, оттѣснять, оттѣснить, удалить. Старшина відтручає мене від батьківського грунту.  Словник української мови Грінченка