відтухати
ВІДТУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДТУ́ХНУТИ, ну, неш, док.
Зменшуватися розміром (про опухлу частину тіла, людину і т. ін.); стухати.
Що ж тобі відтухає на горлечку? (Сл. Гр.);
Ходжу я доволі добре, тримаюсь на ногах. Ноги, здається, одтухли (М. Коцюбинський);
[Писар:] Олексу у москалі здали, то вдвох з старшиною чотири дні і чотири ночі пили .. Після того, мабуть, днів п'ять не пив, поки одтух (І. Карпенко-Карий).
Словник української мови (СУМ-20)