відтяжка

ВІДТЯ́ЖКА, и, ж.

1. Прикріплений до чогось стійкого мотузок (дріт, трос і т. ін.), яким утримують що-небудь.

Зразу після садіння дерево укріплюють трьома відтяжками з дроту чи вірьовки (з наук. літ.);

При згортанні табору необхідно швидко й організовано знімати і пакувати палатки. Звільняють одтяжки, знімають кілки, виносять з палатки стояки (з навч. літ.).

2. кул. Складова частина рідких страв, бульйонів, яку використовують для надання їм прозорості.

Для освітлення звичайного м'ясного або м'ясо-кісткового бульйону готують відтяжку (з наук.-попул. літ.).

3. розм. Перенесення на пізніший строк.

– Але ж я маю право вибору – випити отруту або пустити собі кулю в лоба? – спитав [Кара-Мустафа] зовсім тихо. Сподівався на маленьку відтяжку, яка б дала йому змогу кинутися в протилежні двері (В. Малик).

Значення в інших словниках

1. відтяжка — відтя́жка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. відтяжка — -и, ж. 1》 Прикріплений до чогось стійкого мотузок (дріт, трос і т. ін.), яким утримують що-небудь. 2》 кул. Складова частина рідких страв, бульйонів, яка використовується для надання їм прозорості. 3》 тех. Те саме, що відтягування. Відтяжка шин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відтяжка — ВІДТЯ́ЖКА, и, ж. 1. Прикріплений до чогось стійкого мотузок (дріт, трос і т. ін.), яким утримують що-небудь. При згортанні табору необхідно швидко й організовано знімати і пакувати палатки..  Словник української мови в 11 томах