відтяжка
ВІДТЯ́ЖКА, и, ж.
1. Прикріплений до чогось стійкого мотузок (дріт, трос і т. ін.), яким утримують що-небудь.
Зразу після садіння дерево укріплюють трьома відтяжками з дроту чи вірьовки (з наук. літ.);
При згортанні табору необхідно швидко й організовано знімати і пакувати палатки. Звільняють одтяжки, знімають кілки, виносять з палатки стояки (з навч. літ.).
2. кул. Складова частина рідких страв, бульйонів, яку використовують для надання їм прозорості.
Для освітлення звичайного м'ясного або м'ясо-кісткового бульйону готують відтяжку (з наук.-попул. літ.).
3. розм. Перенесення на пізніший строк.
– Але ж я маю право вибору – випити отруту або пустити собі кулю в лоба? – спитав [Кара-Мустафа] зовсім тихо. Сподівався на маленьку відтяжку, яка б дала йому змогу кинутися в протилежні двері (В. Малик).
Значення в інших словниках
- відтяжка — відтя́жка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- відтяжка — -и, ж. 1》 Прикріплений до чогось стійкого мотузок (дріт, трос і т. ін.), яким утримують що-небудь. 2》 кул. Складова частина рідких страв, бульйонів, яка використовується для надання їм прозорості. 3》 тех. Те саме, що відтягування. Відтяжка шин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відтяжка — ВІДТЯ́ЖКА, и, ж. 1. Прикріплений до чогось стійкого мотузок (дріт, трос і т. ін.), яким утримують що-небудь. При згортанні табору необхідно швидко й організовано знімати і пакувати палатки.. Словник української мови в 11 томах