відтяжка

ВІДТЯ́ЖКА, и, ж.

1. Прикріплений до чогось стійкого мотузок (дріт, трос і т. ін.), яким утримують що-небудь.

При згортанні табору необхідно швидко й організовано знімати і пакувати палатки.. Звільняють одтяжки, знімають кілки, виносять з палатки стояки (В дорогу, 1953, 59);

Зразу після садіння дерево укріплюють трьома відтяжками з дроту чи вірьовки (Озелен. колг. села, 1955, 134).

2. кул. Складова частина рідких страв, бульйонів, яка використовується для надання їм прозорості.

Для освітлення звичайного м’ясного або м’ясо-кістковоео бульйону готують відтяжку (Технол. пригот. їжі, 1957, 101).

3. техн. Те саме, що відтя́гування.

Відтяжка шин.

Значення в інших словниках

1. відтяжка — відтя́жка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. відтяжка — -и, ж. 1》 Прикріплений до чогось стійкого мотузок (дріт, трос і т. ін.), яким утримують що-небудь. 2》 кул. Складова частина рідких страв, бульйонів, яка використовується для надання їм прозорості. 3》 тех. Те саме, що відтягування. Відтяжка шин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відтяжка — ВІДТЯ́ЖКА, и, ж. 1. Прикріплений до чогось стійкого мотузок (дріт, трос і т. ін.), яким утримують що-небудь. Зразу після садіння дерево укріплюють трьома відтяжками з дроту чи вірьовки (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах