відчайний

ВІДЧА́ЙНИЙ, а, е, рідко.

Те саме, що відчайду́шний.

– Він людина гаряча, відчайна (О. Донченко);

Одчайний людський зойк в тумані дзвенить і падає (Ю. Яновський);

Саме тоді, коли прибулець розкрив рота, щоб продовжити свою історію, замість нього заговорив він [панотець]. Про те, як жив у Прірві, як здобував харч і про відчайну самотність, яка його з'їдала (Валерій Шевчук).

Значення в інших словниках

1. відчайний — відча́йний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. відчайний — -а, -е, рідко. Те саме, що відчайдушний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відчайний — див. хоробрий  Словник синонімів Вусика
4. відчайний — СМІ́ЛИ́ВИЙ (який не знає страху, не боїться небезпеки), СМІ́ЛИЙ рідше, ХОРО́БРИЙ, ВІДВА́ЖНИЙ підсил., МУ́ЖНІЙ підсил., БЕЗСТРА́ШНИЙ підсил., НЕБОЯЗКИ́Й, НЕБОЯЗЛИ́ВИЙ, НЕЛЯКЛИ́ВИЙ, НЕПОЛОХЛИ́ВИЙ, БЕЗБО́ЯЗНИЙ, БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙ поет., ВІДЧАЙДУ́ШНИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
5. відчайний — ВІДЧА́ЙНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що відчайду́шний. — Він людина гаряча, відчайна (Донч., III, 1956, 156); Одчайний людський зойк в тумані дзвенить і падає (Ю. Янов., V, 1959, 35).  Словник української мови в 11 томах