відчитуватися

ВІДЧИ́ТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДЧИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. тільки недок. Пас. до відчи́тувати 3.

Отава поглянув на Таю: невже це серйозно? Вона не відвела погляду, в глибині її різнобарвних очей відчитувалася затятість (П. Загребельний).

2. розм. Те саме, що звітува́ти.

Налетіла залужанська махновщина, стала зерно із засіків гребти. Я ключів не давав, кажу, – по списках треба, бо це зерно колгоспне і за нього треба відчитуватися (Григорій Тютюнник);

Це починався справжній іспит.., треба зараз було відчитатись йому (В. Собко);

* Образно. – Ти думав про паперові відчити й тоді, коли найкращі люди відчитувались кров'ю і життям (М. Стельмах).

3. тільки недок., рідко. Пас. до відчи́тувати 1.

Всі законопроекти в постатейному викладі, а також всі фінансові асигнування відчитуються в кожній палаті парламенту три рази (з мови документів).

Значення в інших словниках

1. відчитуватися — відчи́туватися дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. відчитуватися — -уюся, -уєшся, недок., відчитатися, -аюся, -аєшся, док., розм., рідко. Те саме, що звітувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відчитуватися — ЗВІТУВА́ТИ перед ким, кому (давати звіт про роботу, діяльність і т. ін.), ЗВІТУВА́ТИСЯ, ВІДЧИ́ТУВАТИСЯ перед ким, розм.; РАПОРТУВА́ТИ кому (про успіхи, досягнення). — Док.  Словник синонімів української мови
4. відчитуватися — ВІДЧИ́ТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДЧИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм., рідко. Те саме, що звітува́ти. — Я ключів [від засіків] не давав.., бо це зерно колгоспне і за нього треба відчитуватися (Тют., Вир, 1964, 378); Це починався справжній іспит..  Словник української мови в 11 томах