відчитуватися

ЗВІТУВА́ТИ перед ким, кому (давати звіт про роботу, діяльність і т. ін.), ЗВІТУВА́ТИСЯ, ВІДЧИ́ТУВАТИСЯ перед ким, розм.; РАПОРТУВА́ТИ кому (про успіхи, досягнення). — Док.: прозвітува́ти, відзвітува́ти, прозвітува́тися, відзвітува́тися, відчита́тися, відрапортува́ти. Василь Келембет звітував перед групою про свою роботу (Ю. Яновський); Ніні Коробейник запропонували звітуватися про свою роботу в загоні (О. Донченко); Це починався справжній іспит.., треба зараз було відчитатись йому (В. Собко); Марія рапортувала про виконання завдання (В. Кучер). — Пор. 1. доповіда́ти.

Значення в інших словниках

1. відчитуватися — відчи́туватися дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. відчитуватися — -уюся, -уєшся, недок., відчитатися, -аюся, -аєшся, док., розм., рідко. Те саме, що звітувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відчитуватися — ВІДЧИ́ТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДЧИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. 1. тільки недок. Пас. до відчи́тувати 3. Отава поглянув на Таю: невже це серйозно? Вона не відвела погляду, в глибині її різнобарвних очей відчитувалася затятість (П. Загребельний).  Словник української мови у 20 томах
4. відчитуватися — ВІДЧИ́ТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДЧИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм., рідко. Те саме, що звітува́ти. — Я ключів [від засіків] не давав.., бо це зерно колгоспне і за нього треба відчитуватися (Тют., Вир, 1964, 378); Це починався справжній іспит..  Словник української мови в 11 томах