відчужено
ВІДЧУ́ЖЕНО.
Присл. до відчу́жений.
Люди проходили мимо так байдуже й відчужено, немов тільки для того, щоб опинитись за рогом (В. Підмогильний);
Він подивився .. холодно і відчужено (О. Гуреїв);
– Я не розумію твого бажання, – майже відчужено мовив Сулейман (П. Загребельний);
Не доводиться дивуватися, що в 19-му столітті нація мислила навіть про свою історичну долю “відчужено” – засобом чужої, сторонньої мови (російської або німецької) (О. Забужко).
Словник української мови (СУМ-20)