відчуженість

ВІДЧУ́ЖЕНІСТЬ, ності, ж.

Стан за знач. відчу́жений.

Нові думки й почуття, яких не знав досі, викликали в ньому не тільки відчуженість чи неприязнь, але навіть зневагу до Софії (А. Шиян);

Та холоднеча й відчуженість, на які раз у раз натикався отець Йосип, .. вражали його й змушували замислюватися (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. відчуженість — відчу́женість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. відчуженість — -ності, ж. Стан за знач. відчужений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відчуженість — ВІДЧУ́ЖЕНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. відчу́жений. Нові думки й почуття, яких не знав досі, викликали в ньому не тільки відчуженість чи неприязнь, але навіть зневагу до Софії (Шиян, Гроза.., 1956, 123).  Словник української мови в 11 томах