відшкрібати

ВІДШКРІБА́ТИ, рідко ВІДСКРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДШКРЕБТИ́, рідко ВІДСКРЕБТИ́, бу́, бе́ш, док., кого, що.

Те саме, що відшкря́бувати.

Надя нагрітою ложкою помішувала й відшкрібала спідні хрумкі пластівці, дивилась на полум'я газової горілки (Є. Пашковський);

Прибираючи автобуси, доводиться щодня відшкрібати жувальні гумки, вимітати лушпиння від насіння та інше сміття (з газ.);

* Образно. Їй треба перебороти себе, зламати свій характер, відшкребти намул, який налип на неї (О. Донченко);

// Відчищати когось, щось від чого-небудь.

Черевики доводиться тричі на день відшкрібати від грязюки (з газ.);

Дістали [друзі] фанери для шиб замість скла, Гуртом одшкребли та одмили підлогу (Л. Первомайський);

* Образно. – Ось волю цар поверне людям, тоді й пани... – Ні, Федоре. Панів не вмиєш волею, не відшкребеш (Василь Шевчук).

Значення в інших словниках

1. відшкрібати — відшкріба́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. відшкрібати — і рідко відскрібати, -аю, -аєш, недок., відшкребти і рідко відскребти, -бу, -беш, док., перех. Шкребучи, відокремлювати щось від чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відшкрібати — ВІДШКРІБА́ТИ і рідко ВІДСКРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДШКРЕБТИ́ і рідко ВІДСКРЕБТИ́, бу́, бе́ш, док., перех. Шкребучи, відокремлювати щось від чого-небудь. Дістали [друзі] фанери для шиб замість скла, Гуртом одшкребли та одмили підлогу (Перв.  Словник української мови в 11 томах