відшкрібати
ВІДШКРІБА́ТИ і рідко ВІДСКРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДШКРЕБТИ́ і рідко ВІДСКРЕБТИ́, бу́, бе́ш, док., перех. Шкребучи, відокремлювати щось від чого-небудь.
Дістали [друзі] фанери для шиб замість скла, Гуртом одшкребли та одмили підлогу (Перв., II, 1958, 332);
*Образно. Їй треба перебороти себе, зламати свій характер, відшкребти намул, який налип на неї (Донч., V, 1957, 317).
Словник української мови (СУМ-11)