відшпурнути

ВІДШПУРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що, розм.

Однокр. до відшпу́рювати.

Горошко поточився й глибоко простогнав, але .. напружився і відшпурнув суперника (М. Івченко);

Клавдія, здається мені, присмокталась до мене, й мені хочеться струсити її, з огидою відшпурнути від себе (В. Винниченко);

– Тепер бачите його манери? – сказав Музиченко і, вихлюпнувши налите вбік, недбало відшпурнув геть і посудину (О. Гончар);

* Образно. Дівчина поглядом відшпурнула Петра (із журн.).

Значення в інших словниках

1. відшпурнути — відшпурну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відшпурнути — див. відшпурювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відшпурнути — ВІДКИДА́ТИ (кидати вбік або назад від кого-, чого-небудь), ВІДШПУ́РЮВАТИ розм. — Док.: відки́нути, віджбурну́ти, відшпурну́ти. Відкидав ногою маленькі камінчики з дороги, обходив великі (Г. Хоткевич); Відшпурнути набік шапку.  Словник синонімів української мови
4. відшпурнути — ВІДШПУРНУ́ТИ див. відшпу́рювати.  Словник української мови в 11 томах