відщеп

ВІДЩЕ́П, у, ч.

1. архл. Уламок кам'яної породи, відбитий людиною.

В результаті дальшої обробки з відщепів і пластин виготовляли гостроконечники і скребла (з наук. літ.);

Від гальки або уламка каменя відбивалися один-два відщепи (з навч. літ.);

Залежно від конфігурації відщепів скребачки бувають круглими, прямокутними, трикутними (з навч. літ.).

2. Щось відщеплене.

Тут стояло дерево, розбите блискавкою. У відщепі твердої жовтої деревини вирізнялися грубі обриси людської фігури (із журн.).

Значення в інших словниках

1. відщеп — відще́п іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. відщеп — -у, ч., археол. Уламок кам'яної породи, відбитий рукою людини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відщеп — Довгий кремінний уламок з рівносторонніми бічними краями, що служив заготовкою для виготовлення знаряддя з часу пізнього палеоліту.  Універсальний словник-енциклопедія
4. відщеп — ВІДЩЕ́П, у, ч., архл. Уламок кам’яної породи, відбитий рукою людини. В результаті дальшої обробки з відщепів і пластин виготовляли.. гостроконечники і скребла (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 14).  Словник української мови в 11 томах