відьмацький
ВІДЬМА́ЦЬКИЙ, а, е.
Стос. до відьмака.
[Галина:] Всяк обминає цю відьмацьку хату... (М. Старицький);
Цей птах [чорний півень] здібний приймати на себе все зло, а особливо наврочення злого відьмацького ока (О. Воропай);
Відьмацький шабаш;
// Такий, як у відьмака.
Розлючені обличчя, перекошені криком роти, розпатлані голови – все це насувалося на Гната відьмацькою перезвою, так що він не знав, що робити, і тільки одмахувався шапкою, яку тримав у руці (Григорій Тютюнник);
Відчаявшись, він спробував сховатися за спокійним нагромадженням дроту, але вода знайшла його й там, стрибнула на нього згори з відьмацькою силою, вчепірилася холодними пальцями... (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)