від'їдатися
ВІД'ЇДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІД'Ї́СТИСЯ, ї́мся, їси́ся, док., розм.
1. Поправлятися, повніти.
Дід Максим казав правду – я почав помітно від'їдатися на перловому супі (Ю. Збанацький);
Обличчя грубе, невиразне. Правда, здорове. Від'ївся він на товариських хлібах (Д. Бузько);
– Де ти взяв її [дитину] отаку товсту? На яких хлібах вона від'їлася? (М. Руденко).
2. Добре, досхочу наїдатися.
Сафрон Варчук, повернувся із заслання, перші дні тільки висиплявся та від'їдався (М. Стельмах);
Тиждень Добриня з Янкою відпочивали після виснажливої дороги, від'їдалися на воєводиних харчах (В. Малик);
Виставивши дозори, від'їдалися й відсипалися, щоб набратися сили, бо дорога була далека, небезпечна й тяжка (П. Загребельний);
– Хіба тобі погано відпочивати? І від'їлись сьогодні, як пани (Ю. Логвин).
3. тільки док. Закінчити, перестати їсти.
– Їсти як зварить, то не від'їсися!.. (А. Свидницький);
– Ваша вечеря смачніша од наших; в нас як часом подадуть на стіл цілу серну або печеного ведмедя, то не знаєш, як і од'їстись (І. Нечуй-Левицький).
4. перен. Сперечаючись, сварячись і т. ін., відбиватися, захищатися від кого-небудь.
Вона від'їдалася гіркими прокльонами, сиплючи при тім іскрами погорди з чудових своїх чорних і сумних очей, і йшла (О. Кобилянська);
Коли б сім собак, то б од усіх сімох од'їлась (Номис).
Словник української мови (СУМ-20)