від'їдатися

ВІД'ЇДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІД'Ї́СТИСЯ, ї́мся, їси́ся, док., розм.

1. Поправлятися, повніти.

Дід Максим казав правду – я почав помітно від'їдатися на перловому супі (Ю. Збанацький);

Обличчя грубе, невиразне. Правда, здорове. Від'ївся він на товариських хлібах (Д. Бузько);

– Де ти взяв її [дитину] отаку товсту? На яких хлібах вона від'їлася? (М. Руденко).

2. Добре, досхочу наїдатися.

Сафрон Варчук, повернувся із заслання, перші дні тільки висиплявся та від'їдався (М. Стельмах);

Тиждень Добриня з Янкою відпочивали після виснажливої дороги, від'їдалися на воєводиних харчах (В. Малик);

Виставивши дозори, від'їдалися й відсипалися, щоб набратися сили, бо дорога була далека, небезпечна й тяжка (П. Загребельний);

– Хіба тобі погано відпочивати? І від'їлись сьогодні, як пани (Ю. Логвин).

3. тільки док. Закінчити, перестати їсти.

– Їсти як зварить, то не від'їсися!.. (А. Свидницький);

– Ваша вечеря смачніша од наших; в нас як часом подадуть на стіл цілу серну або печеного ведмедя, то не знаєш, як і од'їстись (І. Нечуй-Левицький).

4. перен. Сперечаючись, сварячись і т. ін., відбиватися, захищатися від кого-небудь.

Вона від'їдалася гіркими прокльонами, сиплючи при тім іскрами погорди з чудових своїх чорних і сумних очей, і йшла (О. Кобилянська);

Коли б сім собак, то б од усіх сімох од'їлась (Номис).