від'їжджати

ВІД'ЇЖДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, ВІД'ЇЗДИ́ТИ, їжджу́, їзди́ш, недок., ВІД'Ї́ХАТИ, ї́ду, ї́деш, док.

1. Їдучи, вибувати, відправлятися кудись.

Палац завалюється й горить. Запоріжці й козаки од'їжджають і з останніх човнів стріляють на яничар [яничарів] (І. Нечуй-Левицький);

Сотник гостей прощав. Одні від'їздили возами, другі кіньми, верхом (Б. Лепкий);

Згадалась [Грицькові] Орися Гармашівна, якою бачив її востаннє, в отой сірий осінній ранок, коли від'їздив з іншими мобілізованими на фронт (А. Головко);

Полетика .. мав уже від'їздити на навчання, коли це нагрянули друзі, і він вирішив затриматися на кілька днів (Ю. Хорунжий);

В Ірландію мався прибуть корабель, Що лицарів віз в Палестину, На ньому од'їхати хтів і Роберт У тую далеку чужину (Леся Українка).

2. Їдучи, віддалятися від певного місця на яку-небудь відстань.

Одні ридвани від'їздили від високого ґанку, а другі – над'їздили (Панас Мирний);

Вартовий замахнувся на нього автоматом, щоб він від'їхав далі, бо тут і так стояло багато машин (В. Кучер);

Від'їхали кілометрів з п'ять чи й більше від шляху, що контролювався німцями, і зупинилися в невеличкому гайку біля ставка (Є. Доломан).