від'їдати
ВІД'ЇДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІД'Ї́СТИ, ї́м, їси́, док.
1. що. Відкушувати, відгризати, з'їдати частину чого-небудь.
– Ой, цікава ця штука, товариші, облава на вовка. Вовк залягає на день у густій хащі і там лежить до ночі і тільки вночі виходить од'їдати телицям зади, різати овечки та лошата (Остап Вишня);
Розжалобивсь, як вовк над поросям: від'їв ніжки та й плаче (Номис).
2. тільки док., що і без прям. дод., розм. Закінчити їсти; наїстися.
– То беріть та їжте! – Я вже, каже, своє од'їв (Сл. Гр.).
3. рідко. Надолужуючи, з'їдати ту кількість чого-небудь, яку раніше не можна було їсти з певних причин; наїдатися досхочу.
Їж, від'їдай за снідання, бо тобі поснідати не довелось (Сл. Гр.);
Тут одпили, а там од'їли (Номис).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- від'їдати — від'їда́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- від'їдати — -аю, -аєш, недок., від'їсти, -їм, -їси, док. 1》 перех.Відгризати, з'їдати частину чого-небудь. 2》 тільки док., перех. і неперех., розм. Закінчити їсти; наїстися. 3》 перех. і неперех., рідко. З'їдати ту кількість чого-небудь, яку раніше не можна було їсти з певних причин; наїдатися досхочу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- від'їдати — див. їсти Словник синонімів Вусика
- від'їдати — Від'їдати, -даю, -єш сов. в. від'їсти, -їм, -їси, гл. 1) Отъѣдать, отъѣсть. Розжалобивсь, як вовк над поросям: від'їв ніжки та й плаче. Ном. № 4692. 2) Только сов. в. Кончить ѣсть, съѣсть. То беріть та їжте! — Я вже, каже, своє од'їв. Грин. І. 53. Словник української мови Грінченка