від'їдати
Від'їдати, -даю, -єш
сов. в. від'їсти, -їм, -їси, гл.
1) Отъѣдать, отъѣсть. Розжалобивсь, як вовк над поросям: від'їв ніжки та й плаче. Ном. № 4692.
2) Только сов. в. Кончить ѣсть, съѣсть. То беріть та їжте! — Я вже, каже, своє од'їв. Грин. І. 53.
3) Наверстывать, наверстать потерянное въ ѣдѣ, съѣвъ разомъ. Їж, від'їдай за снідання, бо тобі й поснідати не довелось. Харьк.
---------------
Від'їдати, -даю, -єш
сов. в. від'їсти, -їм, -їси, гл.
1) Отъѣдать, отъѣсть. Розжалобивсь, як вовк над поросям: від'їв ніжки та й плаче. Ном. № 4692.
2) Только сов. в. Кончить ѣсть, съѣсть. То беріть та їжте! — Я вже, каже, своє од'їв. Грин. І. 53.
3) Наверстывать, наверстать потерянное въ ѣдѣ, съѣвъ разомъ. Їж, від'їдай за снідання, бо тобі й поснідати не довелось. Харьк.
Значення в інших словниках
- від'їдати — від'їда́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- від'їдати — -аю, -аєш, недок., від'їсти, -їм, -їси, док. 1》 перех.Відгризати, з'їдати частину чого-небудь. 2》 тільки док., перех. і неперех., розм. Закінчити їсти; наїстися. 3》 перех. і неперех., рідко. З'їдати ту кількість чого-небудь, яку раніше не можна було їсти з певних причин; наїдатися досхочу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- від'їдати — ВІД'ЇДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІД'Ї́СТИ, ї́м, їси́, док. 1. що. Відкушувати, відгризати, з'їдати частину чого-небудь. – Ой, цікава ця штука, товариші, облава на вовка. Словник української мови у 20 томах
- від'їдати — див. їсти Словник синонімів Вусика