візантійський
ВІЗАНТІ́ЙСЬКИЙ, а, е.
1. іст. Прикм. до візанті́йці і Візантія.
Пишна земля візантійська, наче вдова в простих шатах, в тяжкім покрові снігів тихо сумує (Леся Українка);
Навіть просвіщенні Сасаніди норовлять .. позбавити Візантію .. значного контингенту військ, що ними постійно поновлювались візантійські легіони (Д. Міщенко);
// Який походить із Візантії.
Провідні візантійські письменники VIII–IX ст. були монахами: Георгій Сінкелл, Феофан Сповідник, Феодор Студит, Георгій Монах (з наук. літ.);
Візантійський іконопис;
Візантійський неоплатонізм;
Візантійські традиції в болгарському монументальному живописі;
// Власт. Візантії.
Візантійська архітектура – стиль візантійської епохи, що утворився в V сторіччі на еллінсько-римській основі (з наук. літ.).
2. перен. Витончено хитрий, лицемірний.
Особисте протистояння лідерів внесло у внутрішньополітичну боротьбу візантійську підступність, брехню та лицемірство (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)