візантійці
ВІЗАНТІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. візанті́єць, і́йця, ч.; візанті́йка, и, ж.).
Населення Візантії; представники цього населення.
– Коли дев'ятсот сімдесят другого року орди печенігів, керовані візантійцями, оточили його [Святослава] біля Дніпрових порогів і він побачив, що виходу ніби нема, він все-таки знайшов для себе й своєї дружини вихід у битві (О. Довженко);
У Феофілакта (VII ст.) є згадка про трьох слов'янських гуслярів, взятих у полон візантійцями (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)