візантійський
ВІЗАНТІ́ЙСЬКИЙ, а, е.
1. іст. Прикм. до візанті́йці і Візантія.
Пишна земля візантійська, наче вдова в простих шатах, в тяжкім покрові снігів тихо сумує (Леся Українка);
Навіть просвіщенні Сасаніди норовлять .. позбавити Візантію .. значного контингенту військ, що ними постійно поновлювались візантійські легіони (Д. Міщенко);
// Який походить із Візантії.
Провідні візантійські письменники VIII–IX ст. були монахами: Георгій Сінкелл, Феофан Сповідник, Феодор Студит, Георгій Монах (з наук. літ.);
Візантійський іконопис;
Візантійський неоплатонізм;
Візантійські традиції в болгарському монументальному живописі;
// Власт. Візантії.
Візантійська архітектура – стиль візантійської епохи, що утворився в V сторіччі на еллінсько-римській основі (з наук. літ.).
2. перен. Витончено хитрий, лицемірний.
Особисте протистояння лідерів внесло у внутрішньополітичну боротьбу візантійську підступність, брехню та лицемірство (з публіц. літ.).
Значення в інших словниках
- візантійський — візанті́йський прикметник Орфографічний словник української мови
- візантійський — -а, -е, іст. Прикм. до візантійці й Візантія. || Який походить з Візантії. Візантійські купці. || Власт. Візантії. Візантійська архітектура. Візантійське право — правова система Візантії (6-15 ст.), що була запозичена феодальним правом Вірменії, Грузії, деяких країн Європи та Азії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- візантійський — Візанті́йський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- візантійський — ВІЗАНТІ́ЙСЬКИЙ, а, е, іст. Прикм. до візанті́йці й Візантія. Пишна земля візантійська, наче вдова в простих шатах, в тяжкім покрові снігів тихо сумує (Л. Укр., І, 1951, 314); // Який походить з Візантії. Словник української мови в 11 томах