1. Словник української мови в 11 томах

візантійський

ВІЗАНТІ́ЙСЬКИЙ, а, е, іст. Прикм. до візанті́йці й Візантія.

Пишна земля візантійська, наче вдова в простих шатах, в тяжкім покрові снігів тихо сумує (Л. Укр., І, 1951, 314);

// Який походить з Візантії.

Візантійські історики; Візантійські купці;

// Власт. Візантії.

Візантійська архітектура — стиль візантійської епохи, що утворився в V сторіччі на еллінсько-римській основі (Архіт. Рад. Укр., 5, 1939, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. візантійський — візанті́йський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. візантійський — -а, -е, іст. Прикм. до візантійці й Візантія. || Який походить з Візантії. Візантійські купці. || Власт. Візантії. Візантійська архітектура. Візантійське право — правова система Візантії (6-15 ст.), що була запозичена феодальним правом Вірменії, Грузії, деяких країн Європи та Азії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. візантійський — ВІЗАНТІ́ЙСЬКИЙ, а, е. 1. іст. Прикм. до візанті́йці і Візантія. Пишна земля візантійська, наче вдова в простих шатах, в тяжкім покрові снігів тихо сумує (Леся Українка); Навіть просвіщенні Сасаніди норовлять .. позбавити Візантію .. Словник української мови у 20 томах
  4. візантійський — Візанті́йський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)