візерунок
ВІЗЕРУ́НОК, нка, ч.
Малюнок із різних ліній, кольорів, тіней і т. ін.; мереживо.
Зроблю маленьку книжечку. Хрестами і візерунками з квітками Кругом листочки обведу (Т. Шевченко);
На шибках – зимових мережок Зірчасто-білий візерунок (В. Еллан-Блакитний);
Настя швидко і спритно клала стібок за стібком. Рівно виступали по оксамиту візерунки (З. Тулуб);
Ще так недавно можна було помилуватись яскравими візерунками її [іволги] оперення – насиченими жовтими барвами спини, голівки (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)