війтівський
ВІЙТІ́ВСЬКИЙ, а, е, іст.
Стос. до війта, війтівства.
На чолі міського судівництва стояв війт, обираний вільними голосами всього міщанства. Відкликуватися від війтівського суду можна було до полкової, а відтак гетьманської канцелярії (з наук. літ.);
Того дня я заспокоїв 80 інтересантів. Та я руководився [керувався] не бюрократичними приписами, лише війтівським розумом і хлопською практикою багатолітнього адвоката (А. Чайковський);
На війтівському возі сиділи Груздій, .. отець Мелетій (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)