вільгота

ВІЛЬГО́ТА¹, и, ж.

1. Те саме, що во́гкість.

Дощ був під вечір, і у вікно – вільгота (Д. Бузько);

Ранок зачинався тихий та лагідний, все навкіл: і трави, і дерева, і кущі – наче завмерло, умліваючи в передденній вільготі (Ю. Смолич);

Тиша, вільгота, пахне димок, тріпоче вогник... (О. Гончар).

2. Те саме, що воло́га.

Очі в неї блищать якось особливо .. Здається, тепер в них блищав не вогонь, а вільгота (С. Голованівський).

ВІЛЬГО́ТА², и, ж., розм.

Певна свобода в дотримуванні законів, правил, зобов'язань.

[Денис:] Дайте ви мені отак, як я оце стою: десятин з тридцять землі на вічність.., годів на п'ять вільготу (М. Кропивницький);

Одні гудили її, інші, навпаки, запевняли, що тільки в Каховці справжні вільготи (О. Гончар);

// Звільнення від дотримання законів, правил, зобов'язань.

– Ті люде [люди] в осадах, що вже їм минули строки вільготи, чомусь не хотять [хочуть] давати податків (І. Нечуй-Левицький);

У волості було багато людей. Там теж батьки розпитували про дітей: кому йти в москалі, кому вільгота (І. Карпенко-Карий).

Значення в інших словниках

1. вільгота — вільго́та 1 іменник жіночого роду вогкість вільго́та 2 іменник жіночого роду послаблення обмежень рідко  Орфографічний словник української мови
2. вільгота — I -и, ж. 1》 Те саме, що вогкість. 2》 Те саме, що волога. II -и, ж., заст. Певна свобода в дотримуванні законів, правил, зобов'язань.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вільгота — ВОЛО́ГА (рідина, яка конденсується на чомусь, міститься десь), ВО́ГКІСТЬ, ВІ́ЛЬГІСТЬ, ВІЛЬГО́ТА, ВІ́ЛЬГА рідше. Вона з небувалою насолодою спочатку угамувала спрагу, а тоді занурила обличчя з запаленими повіками в свіжу й холодну вологу (З.  Словник синонімів української мови
4. вільгота — ВІЛЬГО́ТА¹, и, ж. 1. Те саме, що во́гкість. Ранок зачинався тихий та лагідний, все навкіл: і трави, і дерева, і кущі — наче завмерло, умліваючи в передденній вільготі (Смолич, Мир.., 1958, 465). 2. Те саме, що воло́га. Очі в неї блищать якось особливо ..  Словник української мови в 11 томах
5. вільгота — Вільгота, -ти ж. Льгота, облегченіе; отсрочка. Зміев. у. Попроси, щоб дав вільготи хоч на три часи, щоб передумати мені, що в мене дома. Чуб. II. 18.  Словник української мови Грінченка