вільха
ВІ́ЛЬХА, и, ж.
Листяне вологолюбне дерево або кущ родини березових; вільшина.
Верхи вільх та верб у лузі горіли червоним світлом (І. Нечуй-Левицький);
Вільха, кущі бузини щільно тулились до його [будинку], по стінах вився дикий хміль (С. Васильченко);
Вільха належним чином не оцінена ні наукою, ні господарською практикою, хоч за спектром можливостей вона не поступається перед представниками цінних порід (з наук.-попул. літ.);
У понижених місцях балок росте окремими групами чорна, або клейка, вільха (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)