вільха

ВІ́ЛЬХА, и, ж. Листяне вологолюбне дерево або кущ родини березових.

Верхи вільх та верб у лузі горіли червоним світлом (Н.-Лев., III, 1956, 342);

В понижених місцях балок росте окремими групами чорна, або клейка, вільха (Парк Олександрія.., 1949, 87).

Значення в інших словниках

1. вільха — ві́льха іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. вільха — -и, ж. Листяне вологолюбне дерево або кущ родини березових.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вільха — ВІ́ЛЬХА, и, ж. Листяне вологолюбне дерево або кущ родини березових; вільшина. Верхи вільх та верб у лузі горіли червоним світлом (І. Нечуй-Левицький); Вільха, кущі бузини щільно тулились до його [будинку], по стінах вився дикий хміль (С.  Словник української мови у 20 томах
4. вільха — Дерево або кущ родини березових, поширене в пн. півкулі; в Україні 3 види, найпоширеніша в. клейка (в. чорна); росте у лісах, іноді утворює чисті насадження — вільшняки; деревина м'яка, іде на виготовлення фанери; з кори в. одержують барвники; супліддя й кору використовують у медицині.  Універсальний словник-енциклопедія
5. вільха — Ві́льха, -хи, -сі; ві́льхи, вільх  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. вільха — Вільха, -хи ж. Ольха. Betula almus. Сіла, пала галка на зеленій вільсі: не хилися, вільхо, бо й так мені гірко. Мет. 251. ум. вільшка. Волч. у.  Словник української мови Грінченка