віншування
ВІНШУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. віншува́ти.
Гостини та іменини, банкети та гулянки, веселі віншування та стіл, вино рікою, і довгий час ніхто .. не підозрював, що за всім тим плине зовсім інше життя (Ю. Мушкетик);
До того дня малий мандрівник і не чув ніколи за один раз стільки хвалебних слів і віншувань (Ю. Логвин);
Віншування Миколи Тарновського почалося сердечною промовою Юрія Смолича (з газ.).
2. Традиційні атрибути урочистого вітання шанованих гостей; хліб-сіль.
Богдан стрибнув з коня й ступив до дівчини, та подала йому віншування й схилилася в низькому поклоні (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)