вірнопіддано
ВІРНОПІ́ДДАНО.
Присл. до вірнопі́дданий.
Переляканий отаман подався до німецького коменданта, вірнопіддано доповів йому про пригоду (В. Минко);
Адже потьомкінські обмани були такі приємні, були вони цілком у дусі часу. Так мило було дивитись, як вірнопіддано вітають тебе щасливі натовпи на цих дніпровських вічно бунтарських берегах (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)