віровідступник
ВІРОВІДСТУ́ПНИК, а, ч.
Той, хто зрікся своєї віри.
Біскуп казав далі: .. І ще тут, на землі, зазнаєте ви прообразу пекельних мук, уготованих дияволові й ангелам його разом зо всіма віровідступниками (З. Тулуб);
Тирана, якого вважали узурпатором законної влади чи, що частіше – віровідступника, церква могла і позбавляти сакрального статусу, тобто свого захисту (з наук.-попул. літ.);
Представник талібів заявив, що ті члени парламенту, які голосували проти законопроекту, вважатимуться віровідступниками (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)