віросповідання

ВІРОСПОВІДА́ННЯ, я, с.

Різновид якого-небудь віровчення з усталеною обрядовістю; належність до якої-небудь релігії.

І взагалі, давно б слід театрам від нього [водевілю] відмовитися, в ньому нічого від правди життя, а людей висміює тільки тому, що вони іншого, не християнського віросповідання (Б. Левін);

Вони вже все від нас забрали: честь, права, власність, навіть свободу розмови і віросповідання нашого: лишилося при нас тільки життя (Г. Колісник);

У нас має право обирати і бути обраною кожна людина, незалежно від її расової і національної приналежності, статі, віросповідання, освітнього цензу (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. віросповідання — віросповіда́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. віросповідання — [в’іроспов'ідан':а] -н':а, р. мн. -ан'  Орфоепічний словник української мови
3. віросповідання — -я, с. Різновид якого-небудь віровчення з усталеною обрядовістю; належність до якої-небудь релігії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. віросповідання — ВІРОСПОВІДАННЯ — термін, який характеризує конкретне сповідання віри, конфесійну диференціацію релігії (В. християнське, протестантське, юдейське, греко-католицьке тощо).  Філософський енциклопедичний словник
5. віросповідання — ВІ́РА (визнання існування Бога; те або інше релігійне вчення); ВІРОСПОВІДА́ННЯ, РЕЛІ́ГІЯ, ВІ́РУВАННЯ, ВІРОВИЗНА́ННЯ рідше; ВІРОВЧЕ́ННЯ (основні положення якоїсь релігії). Котилися і наші козачі Дурні голови, за правду, За віру Христову (Т.  Словник синонімів української мови
6. віросповідання — ВІРОСПОВІДА́ННЯ, я, с. Різновид якого-небудь віровчення з усталеною обрядовістю; належність до якої-небудь релігії. У нас має право обирати і бути обраною кожна радянська людина, незалежно від її расової і національної приналежності, статі, віросповідання, освітнього цензу (Наука.., 2, 1958, 3).  Словник української мови в 11 томах