віросповідний
ВІРОСПОВІ́ДНИЙ, а, е.
Прикм. до віросповіда́ння.
Ми вживаємо термін “монофізитство” у значенні одного з провідних напрямків християнського богослов'я, що стало віросповідною базою для формування давньосхідних національних церков (з наук. літ.);
Свобода в релігії – міра свободи, яку допускає певна конфесія для своїх прибічників у віросповідній практиці, тлумаченні певних положень кодифікованого віровчення (з наук.-попул. літ.);
Релігії притаманна комунікативна функція, яка полягає в підтримуванні зв'язків між віруючими шляхом створення почуття віросповідної єдності під час релігійних дій, в особистому житті, сімейно-побутових відносинах (з навч. літ.);
Віросповідна орієнтація;
Віросповідний склад населення.
Словник української мови (СУМ-20)