віршовий
ВІРШОВИ́Й, а́, е́.
1. Стос. до вірша.
Се й були взірці, після котрих компоновано драми на релігійні сюжети, від котрих запозичувано головно віршову форму (І. Франко);
Та годі. Лист пора дівочий У віршовий укласти лад. Я слово дав, – і що ж? Назад Тепер би взяв його охоче (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);
Павло Грабовський вживає різні віршові розміри: ямб, хорей, дактиль, амфібрахій та ін. (з навч. літ.).
2. Написаний віршем.
В літературній творчості періоду громадянської війни панівне місце займають віршові жанри (з навч. літ.);
Бажанова “Клятва” по заслузі стала одним із провідних творів нашої воєнної поезії, – це прекрасний взірець карбованої віршової публіцистики (із журн.);
Віршовий твір.
Словник української мови (СУМ-20)