вір'я
ВІР'Я́, рідко ВОР'Я́, я, с.
1. збірн. Жердини для огорожі.
Бугай .. тоді буцнув крутим лобом з кучериками біля рогів, аж затріщало вір'я (Ю. Мушкетик);
Сіно, складене на дворах, сушилося на вор'ї (М. Олійник).
2. Огорожа із жердин.
Через вор'я перелізти (Сл. Гр.);
Вона одразу почула, що якесь горе вже йде до неї, вже ніби заглядає у двір через вір'я (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)