віспина
ВІСПИ́НА, и, ж.
Окремий гнійник віспи або шрам від нього на тілі.
Омелян, мов ошпарений, зіскочив з стільця, на щоках поширшали сірі, наче осині соти, віспини (М. Стельмах);
Вакцинація вважається успішною, коли на місці щеплення розвивається хоча б одна віспина (з газ.);
* Образно. Самі варвари прозиватимуть його варварином і диким азійцем, дзьобатимуть його пам'ять віспиною заздрощів, не знаючи того, що лише великий народ у добу небаченого зрушення міг породити сей великий розум і сю велику волю (І. Білик);
* У порівн. Кашалот був, мабуть, старим, досвідченим бійцем, його чорна, шовковисто-лискуча шкіра була усіяна, немов величезними віспинами, круглими, величиною від п'ятака і до чайного блюдця поглибленнями (Б. Левін).
Словник української мови (СУМ-20)