вістка
ВІ́СТКА, и, ж., про кого – що і без дод.
Те саме, що зві́стка.
Минув і другий рік – од чоловіка нема вісток, як у воду впав (Марко Вовчок);
По таборі понеслася вістка, що москаль недалеко (Б. Лепкий);
А весною цією по добрій годині вістка в синім конверті в артіль прибула (М. Нагнибіда);
Вістка про народження сина наздогнала Святослава Ольговича в дорозі, недалеко від Новгорода-Сіверського (В. Малик).
Словник української мови (СУМ-20)