вістити
ВІСТИ́ТИ, віщу́, вісти́ш, недок., що, рідко.
1. Те саме, що віщува́ти.
Чи не вістить вона [комета] тиранії скону? Щось се значить! (І. Франко);
[Валерій:] Це що таке? Гудок? О, як реве. Неначе він вістить якусь біду!.. (Є. Кротевич).
2. Те саме, що вістува́ти¹.
Лиш острий крик його [беркута] вістить, що він голодний! Так в час тиші не раз прорветься плач народний (І. Франко);
Стояв він непорушно, хоч і під напнутими вітрилами .. Золоті літери на борту вістили, що бриг називається “Троя” (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)