вістовець
ВІСТОВЕ́ЦЬ, вця́, ч.
Те саме, що вісту́н 1.
І вістовець не приходить од їх, щоб за їх розказати (Леся Українка);
Прискакав до замкової брами вістовець і таку передав маркізові новину, що той мусив раптово поїхати (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо);
Не встигла Гризельда ступити кільки [кілька] ступенів до палацу, як прибіг вістовець шляхтич (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)