вістовий
ВІСТОВИ́Й, а́, е́.
1. Який подає звістку, сигнал, умовний знак; сигнальний.
Полями пролетів гук стрілу, відгомоном відбився від мурів замку і ніби прилип до них. Може, московські вістові знаки давали, що нові скріплення [підкріплення] надходять, а може, офіцер карав на місці непослушного салдата [солдата] (Б. Лепкий).
2. у знач. ім. вістови́й, во́го, ч. Солдат, який виконує службові доручення командирів штабу; посильний.
Саме під цю негоду до хутора пробирався в лісі ще один нагальний вістовий штабу партизанських з'єднань (Іван Ле);
Без вістового командир взагалі як без рук (Д. Ткач);
Тільки-но окопались, прибіг вістовий з батальйону (О. Гончар).
ВІ́СТОВИЙ, а, е.
Прикм. до віст 2.
Різниця між вістовими пунктами гравців визначає результат гри (з навч. літ.);
Гравець показав найкращий вістовий результат у відбіркових турах (з Інтернету).
Словник української мови (СУМ-20)