вістовий
ВІСТОВИ́Й, а, е.
1. Який подає звістку, сигнал, умовний знак; сигнальний.
2. у знач. ім. вістови́й, во́го, ч. Солдат, який виконує службові доручення командирів штабу; посильний.
Саме під цю негоду до хутора пробирався в лісі ще один нагальний вістовий штабу партизанських з’єднань (Ле, Право.., 1957, 203);
Без вістового командир взагалі як без рук (Ткач, Крута хвиля, 1956, 104).
Словник української мови (СУМ-11)