вістовик
ВІСТОВИ́К, а́, ч.,рідко. Те саме, що вісту́н 1.
*У порівн. Аж ось і вітерок де не взявся: тихо зашелестівши листвою, він пробіг понад землею, наче вістовик скрикнув: "Стережіться!", і скрився (Мирний, IV, 1955, 87).
Словник української мови (СУМ-11)